На мене чекають тут, власне, півжиття.
За справами цього не помічаєш. Лиш зрідка – підіймеш очі вгору й бачиш, що каштан уже випустив листочки, і ясен теж. А зранку на вікно прилетів голуб.
Я знаю, що вдома, в селі, на мене чекає весна… і Він.
Стоять серед поля й усміхаються мені крізь сережки беріз, уквітчані абрикосовим і вишневим цвітом… Весна. Щоб там не було, які б осінні вітри не термосили душу.
Він завжди поруч. А з Ним весна. Стоять непорушно, довго, вічно. Щасливі, добрі, світлі, єдині. Чекають.
Життя іде. А попереду бачу їх. Вони ждуть мене. Куди б я не поїхала, куди б не пішла – вони вже там, попереду. Тому немає старості, немає осені. Є Він. Є весна.
Дивляться на мене з чистих небес такі ж чисті та привітні – Він і весна.
Ще ніколи так не раділа квітам. Відчувала себе о цій порі зайвою. Все цвіте, тішиться… а я в постійних пошуках і суєті. Холодна, застигла. Самотня. Непотрібна.
А тепер весна сама мене знайшла. І я радію за нас. Білий цвіт пробивається до моєї душі крізь пелену туману. І птахи співають та щебечуть не там – десь, а тут, у мені. Ранкове сяйво проймає мене всю, до глибини єства. Берези й осики тягнуться до мене довгими сережками. Весна та й годі.
Та я не розчиняюся в цьому барвисто-весняному дивоцвітті, а й досі йду людськими стежками. Але йду до Нього. У Його воскресіння.
А коли буває холодно й сіро, бо й навесні часом сіро мжичить дощ, надія на Воскресіння допомагає бачити Його. І весну.
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Друзья по вере - Igor Kolgarev Произведение 2002 года. Погибло на сгоревшем компьютере и с тех пор были попытки его восстановления. Что-то частично друзья восстанавливали, были попытки дописать отсутствующие места в 2007 году и 2020. Но побитых мест в тексте было слишком много, потому всякий раз бросал это дело. И вот в 2022 году только удалось более-менее восстановить большую часть.Сам прочитал те места, что восстанавливал через 20 лет и сравнил с тем, что было изначально... Очень забавно! Часто в новом тексте был совсем другой смысл и слова, которых не было в начальном варианте. Слава Богу, теперь есть оригинал! Увы, окончание исчезло и восстановлению не подлежит. Но всё равно - слава Богу!
